Епілог
Епілог
Я, підданка своїх обов'язків,<br /> я, васал свому королю,<br /> я люблю тебе тихо, боязко,<br /> я прощально тебе люблю.<br /> Не жалкуй за мною. Я мічена.<br /> Мене кожне лихо згребе.<br /> На прощання, тобою засвічена,<br /> подарую тобі себе.<br /> Це б лишитись. Але не можу я.<br /> Нареченою нарече й<br /> заколисує, заворожує<br /> чорнобрив'я таких ночей.<br /> А в моєму краю ойчистому<br /> б'ють гармати, свистить картеч.<br /> Я не жінка. Найкращі лицарі<br /> наді мною зломили меч.<br /> Мені легко, що вже аж трудно.<br /> Мені страшно: забуду пароль.<br /> Мене кличе суворо і трубно<br /> мій обов'язок, мій король.<br /> Не кажи, що не маю рації,<br /> і докорами не карай.<br /> Я в любові — як в еміграції.<br /> Відпусти мене в рідний край.