Enfant perdu
Enfant perdu
В боях за волю вірно я тримався<br /> Геть з тридцять літ — забутий вартовий.<br /> На перемогу я не сподівався,<br /> Я знав, що з бою не вернусь живий.
Я день і ніч не спав — не міг я спати,<br /> Коли усе навкруг, бувало, спить.<br /> (Бійці хропінням вміли розганяти<br /> Мій сон, як я дрімав коротку мить).
Вночі, траплялось, острах серце стисне<br /> (Не знає страху лиш дурний мов пень),-<br /> Щоб розігнать його, дошкульну пісню<br /> Свищу, бувало,— знав я тих пісень!
Стискаю зброю, а коли побачу —<br /> Підкрався підлий ворог крізь пітьму,<br /> Зведу курок і зажену гарячу,<br /> Добрячу кулю в черево йому.
Та часом, знають це старі солдати,<br /> І підлий ворог не погано міг<br /> Стрілять з рушниці — ох, чи слід брехати,<br /> Одкрились рани — кров струмує з них.
Одкрились рани... Що ж, підходьте сміло<br /> Мені на зміну, дужі вояки,-<br /> Я впав нездоланий, і зброя ціла,<br /> От тільки серце в грудях — на шматки!