Карел Чапек Експеримент професора Роусса Перекладач: Юрій Лісняк Джерело: З книги: Чапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання.— К.:Дніпро, 1978 Серед присутніх були: міністр внутрішніх справ, міністр юстиції, начальник поліції, кілька депутатів парламенту та високопоставлених урядовців, визначні юристи, провідні вчені — і, звичайно, представники преси: адже без них не обходиться ніде. — Панове, — почав професор Гарвардського університету Роусс, славетний американський учений, родом чех. — Експеримент, який я вам буду показати, ґрунтується на давніших дослідженнях моїх колег і співробітників; indeed1, нового тут нема нічого, це... м-м-м... really2... Це, як то кажуть, стара пісня!-зраділо вигукнув професор, згадавши підходящий вислів. — Мені належить тільки метод... м-м-м... практичного використання деяких теоретичних висновків. Я прошу насамперед криміналістів оцінити те, що вони будуть побачити, з погляду їхньої practice3. Well4. Метод мій полягає ось у чому. Я сказатиму вам якесь слово, а ви повинні сказати мені інше слово, перше, яке спаде вам на думку, хай то навіть буде nonsense... м-м-м... дурниця... тобто нісенітниця. І врешті з тих слів, які ви будете мені сказати, я з'ясую, що є в вас у голові: про що ви думаєте і... м-м-м... що приховуєте. Зрозуміли? Я не вдаватимусь у теорію; тут відіграють роль асоціації, придушені бажання, трохи suggestion5 і таке інше. Я скажу коротко: під час експерименту ви повинні... м-м-м... виключити волю й мислення; це вивільнить підсвідомі connexions6, і я буду з них дізнатися, що... що... — славетний професор зам'явся, шукаючи слів. — Well, what's on the bottom of your mind. — Що є на дні вашої душі, — підказав хтось. — Атож, атож,— задоволено підтвердив професор.— Ви тільки повинні вимовляти automatically7, що спливе вам у ту мить на язик, без будь-який контроль, не стримуючи себе. А я потім буду аналізувати ваші уявлення. That's all8. Усе це я спершу хочу показувати вам на одному кримінальному випадку... м-м-м... одному злочинці, а потім на комусь із присутніх — хто захоче. Well, пан начальник поліції зараз буде розповісти вам про того злочинця. Прошу, пане начальнику. Начальник поліції підвівся й почав: — Панове, чоловік, якого ви зараз побачите, — слюсар Ченек Суханек, власник клаптя ґрунту в Забеглицях. Він уже тиждень перебуває під попереднім арештом за підозрою в убивстві шофера таксі Йозефа Чепелки, який зник два тижні тому. Підстави для підозри такі: машину зниклого Чепелки знайдено в повітці заарештованого Суханека; на кермі й під сидінням водія є сліди людської крові. Але заарештований відмагається від усього: твердить, що купив машину у Чепелки за шість тисяч, бо сам хотів стати таксистом. Як з'ясовано, зниклий Чепелка справді казав, що хоче продати к бісу свою стару машину й кудись найнятися шофером; але розшукати його досі не пощастило. Оскільки більш ніяких доказів нема, завтра заарештованого Суханека мають передати до слідчої тюрми на Панкраці... Але я дістав дозвіл на те, щоб наш славетний співвітчизник, професор Роусс, провів на ньому свій експеримент. Будь ласка, пане професоре. — Well, — сказав професор, який тим часом щось швидко записував, — прошу вас, нехай його привести сюди. Начальник поліції кивнув, і поліцай увів до зали Ченека Суханека — похмурого чолов'ягу, чиє обличчя ніби промовляло: "Ідіть ви всі знаєте куди! Я вам так просто не дамся, і не сподівайтесь!" — Підійдіть сюди, — суворо покликав його професор Роусс. — Я не буду вас допитувати. Я тільки буду сказати вам слова, а ви зразу відказуйте мені перше слово, яке вам спаде на думку, розумієте? Ну, почали. Склянка! — Лайно,— злісно відрубав Суханек. — Слухайте, Суханеку, — зразу втрутився начальник поліції. —Коли ви не відповідатимете як годиться, вас зараз відведуть на допит, чуєте? І допитуватимуть цілу ніч, затямте! Ну, ще раз. — Склянка,— знову сказав професор Роусс. — Пиво,— буркнув Суханек. — Ну от, голубе, — мовив славетний професор, — бачте, як добре. Суханек підозріливо зиркнув на нього. Чи нема тут якогось підступу? — Вулиця,— сказав професор. — Машини,— знехотя відказав Суханек. — Швидше треба. Хата! — Поле. — Верстат. — Латунь. — Дуже добре... Суханек, здавалося, вже не мав нічого проти такої гри. — Мати! — Тітка. — Собака! — Будка. — Солдат! — Артилерист. Слово за словом, швидше й швидше, і Суханекові вже ставало навіть цікаво: мов у карти граєш, і чого тільки не пригадується в такій грі! — Дорога, — кидав йому професор Роусс, не даючи звести дух. — Шосе. — Прага! — Бероун. — Сховати! — Закопати. — Витерти! — Плями. — Ганчірка! — Мішок. — Лопата! — Садок. — Яма! — Паркан. — Труп! Мовчанка. — Труп, — наполегливо повторив професор, — То ви закопали його під парканом, так? — Я такого не казав! — крикнув Суханек. — Ви закопали його під парканом у вашому садку,— рішуче повторив Роусс. — Ви вбили його по дорозі до Бероуна. Кров у машині витерли мішком. Де ви діли той мішок? — Неправда! — закричав Суханек, — Ту машину я в пана Чепелки купив! Що ви мені хочете пришити?.. — Годі, — сказав Роусс. — Я буду попросити, щоб полісмени пішли туди й пошукали. Але це вже не моє діло. Хай цього чоловіка відведуть. Ось вам, панове, будь ласка: експеримент тривав сімнадцять хвилин. Це дуже швидко. Випадок був легенький, так, дурничка. Здебільшого це триває з годину. Ну, а тепер я буду попросити, щоб підійшов хтось із присутніх, і я буду сказати йому слова. Це буде тривати досить довго, бо я не знаю, який у того добродія secret... Як це буде? — Таємниця, — підказав хтось із зали. — Так, таємниця, — зрадів наш видатний співвітчизник.— Таємниця. Це забере в нас багато часу, перше ніж той пан буде розкрити перед нами свою вдачу, своє минуле і свої найпотаємніші ideas... — Думки, — підказав голос із публіки. — Well. Ну прошу, панове, хто хоче піддавати себе аналізові? Настала пауза; дехто в залі захихотів, але ніхто не ворухнувся. — Прошу, — повторив професор Роусс. — Адже це не боляче. — Ідіть ви, колего, — шепнув міністр внутрішніх справ міністрові юстиції. — Іди ти, як представник своєї партії, — підштовхував депутат депутата. — Пане начальнику відділу, може, ви? — заохочував урядовець колегу з іншого міністерства. Всім ставало вже трохи ніяково, але ніхто не підводився. — Прошу вас, панове,-втретє сказав американський учений. — Ви ж не боїтеся виказати себе? Тоді міністр внутрішніх справ обернувся назад і просичав: — Ну йдіть уже хто-небудь, панове! Десь у задніх рядах хтось скромно кахикнув і підвівся; то був худорлявий, уже немолодий чоловічок у приношеному костюмі. Від хвилювання в нього аж борлак ходив угору й униз. — Я... м-м-м... — несміливо почав вія. — Коли ніхто... тоді я дозволю собі... — Йдіть сюди, — владно перебив його американець.— Сядьте. Кажіть те, що перше спаде на думку. Не задумуйтесь, вимовляйте слова несвідомо, mechanically9. Зрозуміли? — Так, прошу, — охоче відповів піддослідний, трохи збентежений перед такою високою публікою; потім прокашлявся й налякано закліпав очима, ніби учень, що складає випускні іспити. — Дуб, — випалив на нього вчений. — Могутній,— прошепотів старий. — Як, пробачте? — перепитав учений, не зрозумівши. — Лісовий велетень, —несміливо пояснив піддослідний. — А... Вулиця. — Вулиця... вулиця в урочистих шатах. — Що ви маєте на увазі? — Якесь свято, прошу. Або похорон. — Ах, так. То треба було сказати просто "свято". По змозі одним словом. — Прошу. — Гаразд. Торгівля. — Процвітає. Криза нашої торгівлі. Політичний гендель. — Гм... Установа. — Яка, пробачте? — Однаково. Скажіть будь-яке слово, швидше! — Якби ви спитали "установи"... — Well. Установи! — Відповідні! —радісно вигукнув чоловічок. — Молот! — І ковадло. Між молотом і ковадлом. Розбив йому голову молотком. — Curious...10— пробурчав учений. — Кров! — До останньої краплі крові. Невинно пролита кров. Історія, писана кров'ю. — Вогонь! — Вогнем і мечем. Герой-пожежник. Полум'яна промова. Вогненні слова. — Дивний випадок, — спантеличено мовив професор. — Ну, ще раз. Ви повинні казати тільки перше слово, яке спаде на думку, чуєте? Тільки те, що automatically вискакує у вас, коли ви чуєте моє слово. Go on11. Рука! — Рука братньої допомоги. В міцних руках. Зціпивши кулаки. Брудні руки. Дамо по пальцях. — Очі! — На очах у всієї громадськості. Замилюють очі. Зняти полуду з очей. Берегти як зіницю ока. Невинні дитячі оченята. Дивитись правді в очі. — Не так багато. Пиво! — Плзенське світле. В чаду сп'яніння. — Музика! — Велична симфонія. Зіграний оркестр. Нація музикантів. Чарівні звуки. Ансамбль великих держав. Єрихонська сурма. Національний гімн. — Пляшка! — З кислотою. Нещасливе кохання. Сконала в лікарні у страшних муках. — Отрута. — Дихає отрутою. Отруєні джерела. Професор Роусс почухав потилицю. — Never heard that...12 Почнімо спочатку. Панове, я хотів би звернути вашу увагу на те, що завжди треба починати з plain13, звичайних речей, коли з'ясовуєш інтереси піддослідного, його profession14. Ну далі. Рахунок! — За великим рахунком. Звести рахунки з ворогами. Припадає на наш рахунок. — Гм. Папір. — Папір червоніє від сорому, — жваво відказав чоловічок.— Цінні папери. Папір усе стерпить... — Bless you15, — з досадою сказав професор. — Камінь. — Хто перший кине каменем. Камінь спотикання. Наріжний камінь. Надгробний камінь. Вічна пам'ять, — промовив піддослідний з щирим зворушенням. — Колесо! — Колеса історії. Колесо фортуни. Тріумфальна колісниця. Колісниця Джагернаута. — Ага! —вигукнув професор Роусс.— That's it16. Обрій. — Захмарений,— зраділо відказав старий. — Нові хмари на нашому політичному обрії. Широкі обрії. — Зброя! — Чиста зброя. У всеозброєнні. З розгорненими знаменами. Отруєна стріла, — натхненно заторохтів піддослідний. — Не складемо зброї. У запалі бою. Виборчі баталії. — Стихія! — Розбурхані стихії. Стихійний опір. У своїй стихії. — Годі! —зупинив його професор Роусс. — Ви працюєте в газеті, правда? — Так, з вашої ласки, — зрадів піддослідний. — Вже тридцять років. Я репортер Вашатко. — Дякую вам, — сухо вклонився наш славетний земляк-американець. — Finished, gentlemen17. Аналізом уявлень цього чоловіка ми... м-м-м... з'ясували, що він... є журналістом. Я гадаю, що не варто провадити експеримент далі. It would only waste your time18. Цей експеримент, пробачте, не вдався. So sorry, gentlemen19. — Ти диви, — вигукнув увечері в редакції пан Вашатко, переглядаючи матеріали, — поліція повідомляє, що труп Йозефа Чепелки знайшли. Він був закопаний у Суханековому садку біля паркана, а під ним лежав закривавлений мішок. Бачте, як угадав той Роусс! Ви не повірите, колего: я йому й слова не сказав про газету, а він як в око вліпив, що я газетяр. "Панове, — каже, — перед вами заслужений, видатний журналіст!.." Ну, і я ж написав у репортажі про його лекцію: "В колах фахівців висновки нашого уславленого співвітчизника здобули щире схвалення". Ні, стривайте, тут треба підправити стиль: "У колах фахівців цікаві висновки нашого уславленого співвітчизника по заслузі здобули щире й одностайне схвалення". Ось тепер буде все як слід 1 Атож (англ.). 2 Справді (англ.). 3 Практика (англ.). 4 Ось так; так ось; ну; гаразд (англ.). 5 Навіювання (англ.). 6 Зв'язки (англ.). 7 Автоматично (англ.). 8 Оце й усе (англ.). 9 Машинально (англ.). 10 Дивно (англ.). 11 Давайте далі (англ.). 12 Такого я ще не чув (англ.). 13 Простих (англ.). 14 Професія (англ.). 15 Тут: бодай вам! (англ.). 16 Ось воно що! (англ.). 17 Кінець, панове (англ.). 18 Нащо марнувати вам час (англ.). 19 Вибачте, панове (англ.).