Присвячується Л. С.
Частина перша
І
Вітер, неначе парубок у танці, на всі боки обертав кожухарку-метелицю, і вона, широко розкинувши поли кожуха, то захлиналась жагучим потаємним шепотом, то лютилась, мов звірина, і водночас, як їй манулось, розтрушувала, розметувала, розкублювала над землею холодну вовну.
Мовчали закурені поля, німувала насічена рубцями-переметами дорога, тільки діброва, до ...