Коли б тобі горенько та печаль,<br />
То ти б вийшов на вулицю та й кричав.<br />
Пісня.

Голосять баби на згарищах,<br />
На труну сльозами ллють.<br />
А вірші — так це не горе ще,<br />
Радше втіха у жалю.

Діти хлібом снять, голоднії,<br />
В матерів на віях сіль.<br />
А хорали чи симфонії —<br />
То мистецтво, а не біль.

І кохану, котру звабили,<br />
Не знайти на полотні,<br />
Бо кольори і муштабелі —<br />
То малярство, а не біль.

Та в шпиталі, і за ґратами,<br />
І в землі під повстю трав<br />
Знову й знову я благатиму,<br />
Як у пісні хтось благав:

Заграй мені, дударику, на дуду,<br />
Нехай же я своє горе забуду!

1968