Допоки золота з волоссям не рівняти...
Допоки золота з волоссям не рівняти...
Допоки золота з волоссям не рівняти<br /> Твоїм, бо сонце в нім спалахує щомить,<br /> Допоки осяйне твоє чоло глядить<br /> Так споневажливо на лілій білі шати;
Допоки уст твоїх пильнує, щоб зірвати,<br /> Очей ще більше, ніж краси живих суцвіть,<br /> А шиї грація твоєї всіх манить,<br /> I гордий свій тріумф не звично їй справляти,-
Вживай свої уста, волосся і чоло,<br /> I шию перше, ніж все те, що так принадно<br /> Кришталем, вицвітом і золотом було,
Не тільки на срібло обернеться безрадно<br /> Чи на розтоптану фіалку,— ні, на тлінь,<br /> На прах, на персть, на дим, і зникне, наче тінь.