ДОПИТЛИВА БЕССІ Бессі – хороша дівчинка, не пустунка, не торохтійка, вона любить поміркувати про се, про те і весь час запитує "чому", бо намагається зрозуміти, що відбувається навколо неї. Одного разу вона спитала: – Мамо, чому навколо так багато страждань і нещасть? Чому все це? Запитання було неважке, і мати, не замислюючись, відповіла: – Для нашого ж щастя, донечко. В своїй незбагненній мудрості господь бог посилає нам ці випробування, щоб навернути нас на добру путь і зробити нас кращими. – Значить, це він посилає нам страждання? – Авжеж. – Всі страждання, мамо? – Авжеж, люба. Ніщо не чиниться без його волі, але він посилає їх, сповнений любові до нас, бажаючи зробити нас кращими. – Це дивно, мамо. – Дивно? Ну що ти, люба. Мені це не здається дивним. Всі думають, що так повинно бути, що це милосердно і мудро. – Хто ж перший почав так думати, мамо? Ти? – Ні, маленька, мене цього вчили. – Хто тебе вчив цього, мамо? – Я вже не пам’ятаю. Мабуть, моя мати або ж священик. У всякому разі, всі знають, що це правильно. – А мені це здається дивним, мамо. Скажи, бог послав тиф Білі Норісу? – Бог. – Нащо? – Як то нащо? Щоб навернути його на праведну путь, щоб зробити його кращим. – Але ж він помер від тифу, мамо. Він не може зробитися кращим! – Ах, я й забула. Ну, значить, у бога була інша мета. У всякому разі, це була мудра і милосердна мета. – Що ж це була за мета, мамо? – Ти стомлюєш мене, любенька. Можливо, бог хотів послати випробування батькам Білі! – Але це нечесно, мамо! Якщо бог хотів послати випробування батькам Білі, навіщо ж він убив Білі? – Не знаю, любенька. Я можу лише сказати тобі, що мета його була мудра і милосердна. – Яка мета, мамо? – Він хотів... він хотів покарати батьків Білі. Вони, може, согрішили і були покарані. – Але ж помер Білі, мамо! Хіба це справедливо? – Авжеж, справедливо. Бог не робить нічого такого, що було б несправедливим. Ти зараз цього не зрозумієш, а от коли виростеш велика, тоді тобі буде зрозуміло, що все, що робить бог, мудро і справедливо. Мовчання. – Мамо, це бог обвалив дах на дядька, який виносив з будинку бабусю? – Авжеж, любенька. Стривай! Чого це ти питаєш таке? Ти повинна пам’ятати одне: будь-яке діяння боже свідчить про його всемогутність, правосуддя і любов до людей. – А от коли п’яний ударив вилами малятко, а місіс Уелч... – Це зовсім не твоє діло. А втім, бог, мабуть, хотів послати випробування цій дитині, навернути її на добру путь. – Мамо, містер Борджес сказав, що мільйони мільйонів маленьких істот нападають на нас і змушують нас хворіти холерою, тифом і ще силою-силенною хвороб. Мамо, це бог посилає їх? – Звичайно, донечко, звичайно. А як же інакше? – Навіщо він посилає їх? – Щоб навернути нас на добру путь. Я тобі вже сказала. – Але ж це страшенно жорстоко, мамо! Це безглуздо. Якби мені... – Замовч, зараз же замовч! Ти хочеш, щоб нас ударив грім? – Мамо, минулого тижня дзвіницю вдарило громом, і церква згоріла. Що, бог хотів навернути церкву на добру путь? Стомлено: – Не знаю, можливо... – Блискавка вбила тоді свиню, яка ні в чому не була винна. Бог хотів навернути цю свиню на добру путь, мамо? – Люба моя, ти, мабуть, хочеш погуляти. Іди побігай трохи. – Але ж ти тільки уяви собі, мамо! Містер Холістер каже, що в кожного птаха, в кожної жаби чи ящірки, в кожної живої істоти є ворог, що його послано божественним провидінням кусати їх, завдавати прикрощів, мучити, вбивати, висотувати з них жили і напучувати їх на путь істини, щоб вони були праведні й богобоязливі. Чи не так, мамо? Я тому питаю, що містер Холістер сміявся, коли говорив це. – Цей Холістер негідник, і я забороняю тобі слухати його. – Чому ж, мамо, він так цікаво оповідає і, як на мене, намагається бути праведним. Він сказав, ніби оси ловлять павуків і замуровують їх у своїх підземних гніздах – живих! – і там під землею вони мучаться багато-багато днів, а голодна осина малеча з’їдає їм лапки й гризе черевця, щоб павуки навчилися бути праведними і богобоязливими, щоб вони співали господу богу хвалу за його несказанну добрість. На мою думку, містер Холістер добра людина, просто молодець. Коли я спитала його, чи він би чинив так з павуками, він відказав, що хай його грець ухопить, якщо він це зробить, а потім сказав... Мамцю, тобі зле? Побіжу гукну когось на допомогу. Хіба можна сидіти в місті в таку спеку? 1909