В душі моїй голіє<br />
Угорське древнє древо...<br />
Цвіт сиплеться і листя.<br />
Що ж, мабуть, так і треба.

Гай-гай, росли ми в гаї,<br />
У лісовитім краї,<br />
Бростились, цвітом крились,<br />
Ніколи не молились.

Чи сонячно, чи бурно,<br />
Ми квітували буйно:<br />
Хай інші плодоносять,<br />
А з нас цвітіння досить.

Язичники з прадавна,<br />
Не вміємо молиться —<br />
Хай сиплеться до смерті<br />
I квіття наше, й листя.