Над лісом сяє
Місяць блідий,
З гілок зринає
Голос чудний
Під тінню крон… О диво-сон! В глибоку воду,
Темну гладінь,
Верба звік-роду
Шле свою тінь,
Де вітер згас… Мріяти час. Легка в розмаю
Спокою мить
Від небокраю
Мовби бринить
На перелив… Диво із див.