До зубного болю

Од тебе й світ мені немилий,<br />
Напаснику! Де взяти сили<br />
Знести твої отруйні стріли?<br />
Мов сто гармат<br />
Стріля в ушах, мов тягне жили<br />
Із мене кат!

Немало єсть у нас недуг —<br />
Грудей, кісток, очей і вух,<br />
Що співчуттям їх може друг<br />
Полегшить трішки;<br />
А як приходиш ти, навкруг<br />
Я чую смішки!

Запінений, зігнув я плечі,<br />
Пхнув лаву, розкидаю речі —<br />
I раптом чую із-за печі<br />
Веселий гук...<br />
Шалений, зичу я малечі<br />
Пекельних мук!

Бува, що й світові не рад,<br />
Такого зносиш бід і втрат!<br />
Коли вмирає друг чи брат,<br />
Що є пекучіш?<br />
Та над усе це ти стократ<br />
Нас гірше мучиш!

Де б не були місця незнані,<br />
Що пеклом звуть попи в казанні,<br />
Де ждуть нас муки несказанні,<br />
Мільйон гризот,-<br />
Я певен, що й у тому клані<br />
Ти верховод.

Пекельних полчищ голова,<br />
Губитель, вчуй мої слова!<br />
Тому, хто зазіхне, бува,<br />
На кращу долю<br />
Шотландії, пошли рік-два<br />
Зубного болю!