Сяли зорі, підбивався<br />
Місяць... справді віяв рай...<br />
Одиноким серцем рвався<br />
Я в далекий інший край:

Де на страті, сестро мила,<br />
У терновому вінці,<br />
Ти від ката опочила<br />
З правим знаменем в руці.

Ти мовляла: "Щирий боже!<br />
Захисти та укріпи;<br />
Моє серденько неможе<br />
Все любов’ю окропи!"

І встають передо мною<br />
Перебуті вкупі дні,<br />
Як дорогою сумною<br />
Ми брели по чужині...

Помінялись ми хрестами,<br />
Поклялися хрест нести<br />
І гарячими вустами<br />
Цілували ті хрести.

Попрощались, розійшлися,<br />
Сумували в самоті...<br />
Твої муки відбулися,<br />
Змовкли вустоньки святі.

Мир красує... Сам собою<br />
Я конаю у журбі:<br />
Лину в думці за тобою,<br />
Вік молитимусь тобі!