До сестри
До сестри
Сяли зорі, підбивався<br /> Місяць... справді віяв рай...<br /> Одиноким серцем рвався<br /> Я в далекий інший край:
Де на страті, сестро мила,<br /> У терновому вінці,<br /> Ти від ката опочила<br /> З правим знаменем в руці.
Ти мовляла: "Щирий боже!<br /> Захисти та укріпи;<br /> Моє серденько неможе<br /> Все любов’ю окропи!"
І встають передо мною<br /> Перебуті вкупі дні,<br /> Як дорогою сумною<br /> Ми брели по чужині...
Помінялись ми хрестами,<br /> Поклялися хрест нести<br /> І гарячими вустами<br /> Цілували ті хрести.
Попрощались, розійшлися,<br /> Сумували в самоті...<br /> Твої муки відбулися,<br /> Змовкли вустоньки святі.
Мир красує... Сам собою<br /> Я конаю у журбі:<br /> Лину в думці за тобою,<br /> Вік молитимусь тобі!