До себе самого
До себе самого
О серце стомлене, спочинеш ти<br /> Навік. Омана вигасла остання,<br /> Що в неї вірив я. По ній. I добре:<br /> З оман усіх привабливих не тільки<br /> Надія вмерла — вмерло і бажання.<br /> Спокою! Досить билось ти. Ніщо<br /> Не варт твоїх ударів, і не гідна<br /> Зітхань земля. Гірким<br /> І прикрим є життя,<br /> Не іншим, і сміття<br /> Наш світ. Стихай. Відбудь<br /> Востаннє розпач. Тільки умирання —<br /> I поза ним дарів ніяких інших<br /> Нам доля не дала. I я гордую<br /> Тобою, о природо, люта сило,<br /> Що на погибель всім пануєш тайно,<br /> Всемарносте безмежна!
Перекладач: Михайло Орест