Обох нас, орле стервоїдний,<br />
Знажає поле боротьби:<br />
Рвемо у других шмат послідній,<br />
Жаги нікчемної раби.

Та чом не в мене твої крила?<br />
Я полинув би вище хмар:<br />
Тут кров злочинства землю вкрила,<br />
Скрізь повно слів, в повітрі — вар!

Де б не поглянув — боже! — всюди<br />
Слід жертв, загублених дарма;<br />
Не змовк стон тіней,— рвуться груди;<br />
Нищаву смертю обійма.

О, браття серби, — гірко плачуі<br />
Свята надія геть зника... Все кров та кров...<br />
Між нами — бачу,<br />
Червона річка протіка!