До орла
До орла
Обох нас, орле стервоїдний,<br /> Знажає поле боротьби:<br /> Рвемо у других шмат послідній,<br /> Жаги нікчемної раби.
Та чом не в мене твої крила?<br /> Я полинув би вище хмар:<br /> Тут кров злочинства землю вкрила,<br /> Скрізь повно слів, в повітрі — вар!
Де б не поглянув — боже! — всюди<br /> Слід жертв, загублених дарма;<br /> Не змовк стон тіней,— рвуться груди;<br /> Нищаву смертю обійма.
О, браття серби, — гірко плачуі<br /> Свята надія геть зника... Все кров та кров...<br /> Між нами — бачу,<br /> Червона річка протіка!