До невірної
До невірної
Було б шануваться,<br /> З другими не знаться,<br /> Жили б, жили бі ми з тобою,<br /> Як би серце із душою.<br /> А тобі як новенький,<br /> Зараз тобі і миленький:<br /> Мене зараз покидаєш,<br /> Мене зовсім забуваєш.<br /> А божилася й клялася,<br /> Що зовсім вже оддалася<br /> Мені серцем і душею<br /> І що будеш вік моєю!<br /> Ти ніколи не кохала<br /> Мене так, як ти казала.<br /> Що ж робить, не маю долі,<br /> Деревинка як у полі:<br /> Вітер віє — йому важко,<br /> Сонце пече — йому тяжко.<br /> Холодку йому немає,<br /> І ніхто не підпирає.<br /> Не росте воно високо,<br /> Не росте воно широко,<br /> Всякий його, знай, чіпає,<br /> Воно скоро погибає.<br /> Лихо мені да і тільки!<br /> Проживаю вже піввіка,<br /> Да не найду долі,<br /> Живу в світі безталанний,<br /> Гірш, чим у неволі.<br /> Добрі люди мене знають,<br /> Бога почитаю, —<br /> За що цілий вік невірну,<br /> За що я кохаю?<br /> Тяжко серцю, як здумаєш,<br /> Як вона клялася,<br /> Що і серцем, і душею<br /> Мені оддалася.<br /> Ой коли б да те вернулось,<br /> Що із воза впало,<br /> Коли б теє вернулося,<br /> Що серцю казало!<br /> Вона мене покинула,<br /> Із другим спізнилась.<br /> Може б, іще хоч під старість<br /> Пожив хоч годину,<br /> Коли б доля оглянулась,<br /> Як на сиротину.<br /> Де ж тепер її шукати,<br /> Коли з воза впала,<br /> Коли мене зроду-звіку<br /> Вона не кохала?<br /> Може, хто найшов ту долю,<br /> Що з воза упала,<br /> А моя нещасна доля<br /> Навіки пропала.