До нас!
До нас!
Каштани в ранок сивий, попелястий<br /> шуміли над твоїм вікном.<br /> Ти встав, щоб далі ткати, далі прясти<br /> турбот, пісень та мрій фантом.
(Каштани наче прапори хвилясті.)<br /> Хай час від цвілі береже<br /> шляхетне срібло весняного співу.<br /> Та лиш послухай: тут уже<br /> нова лунає пісня – рожа гніву.
Ось краще ти до нас ходи,<br /> де, наче сосни рівні та високі,<br /> юнацтва смілого ряди<br /> відмірюють дзвінкі, пруживі кроки.
Субота, 26 серпня 1933