До N
До N
Недавно з тобою ми стрілись; вела ти<br /> Палку суперечку зі мною тоді.<br /> Тобі – визнаю – довелося страждати,<br /> І втіхи зазнати, і жити в біді.<br /> Коли долітає до мене в зітханні<br /> Твій біль, наче блиск у вечірній ясі,<br /> Коли в твої очі вдивляюсь, о пані,<br /> То бачу, що ти не така, як усі.<br /> Вид мужній, прикмети шляхетні й погідні…<br /> Невже, натомившися від глушини,<br /> Ти ждеш на дружків?!<br /> О, не гідні, не гідні<br /> Твого справедливого серця вони!<br /> Я сам іще цього достоту не знаю,<br /> Що в грудях у мене так ніжно щемить.<br /> Навколо дивлюся та й думки питаю<br /> Про тебе, згадавши тебе мимохіть.<br /> Та чую душею, що я не заздрощу,<br /> Що я не жадаю тебе, а люблю,<br /> Люблю, як сестричку свою найдорожчу,<br /> Шаную, як матінку рідну свою.
8 грудня 1906 р.