1

Навіщо ти прийшла до мене<br />
й застукала в вікно?<br />
Навіщо серце б'є шалене,<br />
а думка з ним водно?

Навіщо ти прийшла до мене,<br />
веселкою заблиснула в вікні?<br />
Навіщо серце ти шалене<br />
в ці безпросвітні будиш дні?

2

Тисяча питаннів падає на наші уста,<br />
тисяча шляхів навхрест лягає нам під ноги,<br />
тисяча зірок свої вказує нам дороги,<br />
тисяча вогнів палає, й далі темінь пуста.

І не знаємо, як привітати дні, що грядуть,<br />
моряки сліпі на корабельній світа вежі.<br />
Музо, вигнана за дійсності вузької межі,<br />
чи загубиш у шляхів мільйоні ранішню путь?

3

Я не потраплю, я не зможу, я не зможу для тебе<br />
вирізьблювати, мов діаманти, вірші,<br />
як дні кругом все гірші,<br />
все гірші.

Але я знаю: в цю хвилину непригожу<br />
небавом, може, навіть нині<br />
нараз тебе побачу в простої людини<br />
чині.

4

Навіщо ти прийшла до мене<br />
й застукала в вікно?<br />
Навіщо серце б'є шалене,<br />
а думка з ним водно?

Навіщо ти прийшла до мене<br />
й застукала в вікно?<br />
Навіщо серце б'є шалене?<br />
А може, чує що воно.