Оця рука, жива й гаряча, здатна<br />
До стиску дужого, якби схолола<br />
В безмовності могили крижаній,<br />
Ввижалася б щодня тобі й проймала<br />
Тебе; морозом уночі — й ти б радо<br />
Всю серця кров дала, щоб знов червоне<br />
У мене в жилах потекло життя<br />
I заспокоїлось твоє сумління.<br />
Дивися ж — ось вона, я простягаю<br />
Її до тебе.