До дитини,

яка народилася сиротою<br />
в нещасливих родинних обставинах

Любові первістко жадана,<br />
Така слабенька й мила!<br />
Не то в людини — в істукана<br />
Ти б серце зворушила!

Що діять? Віхола груднева<br />
Вдирається до хати;<br />
Не стало матернього древа,<br />
Щоб доню заховати.

Хай той, хто бурю посилає,<br />
Хвилює в морі води,<br />
Тебе віднині захищає<br />
Від холоду й негоди!

Чия рука жене, незрима,<br />
Од нас недугу й скруту,<br />
Хай древо матернє підтрима<br />
I згоїть рану люту!

Ще вчора квітла люба врода<br />
Край тихого потоку,<br />
А нині гне її негода,<br />
Безщасну, одиноку.

Рости ж — і будь благословенна,<br />
Гірку минувши чашу,<br />
I брость од тебе незчисленна<br />
Хай землю вкриє нашу!