До Данте
До Данте
Хто не знає, Данте, твого горювання,<br /> Той і твого пекла страшного не взнає:<br /> З твого серця вийшли ті оповідання.
В праведному серці той огонь палає,<br /> Що палить у пеклі душі беззаконні;<br /> В мученому серці холод побиває
Рожевії квіти, пишні, благовонні,<br /> Що гинуть без сліду, що, мов сон, зникають,<br /> Оставивши в серці болі невимовні.
Нехай усі люде тії болі чують;<br /> Нехай усі землі, всі язики знають,<br /> Як великі душі за весь мир горюють.