До далекої пані
До далекої пані
В убранні вісниці, яка багата<br /> На розум, поспішай, моя баладо,<br /> До пані гарної — і як нерадо<br /> Живу я, розкажи їй, о крилата.
Скажи: для мене радістю всією<br /> Була її приява янголина;<br /> Вінок бажань тоді ці очі мали.<br /> Але тепер, в терпкій розлуці з нею,<br /> Отьмарює їх острах і кончина,<br /> Гірляндами страждання їх опали.<br /> Куди, нещасний, погляд свій зів'ялий<br /> Скерую, щоб його обвеселити?<br /> Потіх від неї виблагай мені ти,<br /> Без них — умру я. О, спіши, крилата!