О часе, твій політ незримий
З собою все несе, мов пил.
Летючі весни, гайні зими
Женуть усіх нас до могил.
Хай приділив талан жорстокий
Мені до віку, часе, ти —
Та легші ті вериги, доки
Мені самому їх нести!
Кого любив,— із волі неба
Знайшли хто смерть, хто супокій.
І я радий, що їм не треба
Ділити горе й смуток мій.
І мир, і радість їм! Мій к...