Знову ніч і небо, і червоний<br />
Марс горить в блакиті осяйній.<br />
Раб землі, окутий і безсонний,<br />
Щo страждати від незбутніх мрій?

Марення мої далекозорі,<br />
Не діждусь я слави ваших днів;<br />
Не побачу в світовім просторі<br />
Кинених в безмежність кораблів!

Не злечу в небесні океани,<br />
Навіть не дізнаюся з газет,<br />
Як Колумб, допіру ще не знаний,<br />
Новий світ знайшов серед планет.

Але ні, душа моя не хоче<br />
Відрікатись чарівного сну,<br />
Жде і вірить в пoклики пророчі<br />
Про велику будучність земну.

Ні, ми не глядітимем, мов бранці,<br />
Кволі і покірні дикуни,<br />
Як, змінивши нас, нові обранці<br />
Візьмуть наші гори і лани.

Ми самі уперті, непохитні,<br />
Всіх стихій могутні королі,<br />
Понесемо в обшири всесвітні<br />
Благовістя нашої землі.