Генріх Гейне (Гайне)<br />
Дитя моє, бувши дітьми...

Перекладач: Сава Голованівський<br />
Джерело: З книги: Зарубіжна література: Хрестоматія.— К.: Освіта., 1992.

Дитя моє, бувши дітьми,<br />
Двійком малих дітей,<br />
Ми в курнику під солому<br />
Ховалися від людей.

Ми кукурікали півнем,<br />
I люди, що йшли повз нас,<br />
Вірили — кукуріку! —-<br />
То півень і є якраз.

Ящик стояв на подвір'ї —<br />
Жили ми з тобою в нім,<br />
Прикрасивши папірцями<br />
Його, як гостинний дім.

Стара сусідова кицька<br />
Візит нам складала свій,<br />
Робили ми компліменти<br />
I ввічливий кніксен їй.

Розпитували, чи здорова;<br />
А втім, у пізніший час<br />
Те саме стареньким кицям<br />
Казали ми ще не раз.

Сиділи вдвох, і частенько<br />
Тужили, як люди старі,<br />
I скаржилися, що добре<br />
Жилося в давній порі.

Як зникли вірність, і віра,<br />
Й любов, що жила колись,<br />
I як подорожчала кава<br />
I гроші перевелись!

Минули дитячі ігри,<br />
Ніщо не вернеться знов —<br />
Ні світ, ні життя, ні гроші,<br />
Ні вірність, ні віра й любов.