Дім друзів
Дім друзів
В домі друзів, куди ніби рідний приходиш,<br /> Де і з горя, і з радощів міг ночувать,<br /> Де притулок дадуть,<br /> де гостинність знаходиш,<br /> Там, як мають, то щиро тебе пригостять.<br /> Де потискують руку — аж чується хрускіт;<br /> Подарунок одразу в куток — не на стіл.<br /> Де буває і густо, буває і пусто,<br /> Як нема — то нема,<br /> чим багаті — навпіл.<br /> В домі друзів ніколи тебе не захвалять<br /> І невдачам твоїм не ведуть строгий лік.<br /> Тут, поки сам не схибиш,<br /> ніколи не зрадять,<br /> Що б не сталось — ти бажаний тут чоловік!<br /> Тут, коли не розкажеш — питати не будуть,<br /> А наб'єшся на суд — буде правда гірка.<br /> Тут браваду прощають,<br /> боягузство — засудять,<br /> На пихатість ідуть з прямотою штика,<br /> В домі друзів відомі турботи і розпач;<br /> Надсилала війна похоронки щорік,<br /> Але горю чужому тут двері нарозпаш,<br /> Хоч своє, мовчазне, —<br /> під замком цілий вік.<br /> І не раз у житті — за якої негоди! —<br /> Він тебе зігрівав — дім оцей; і не раз<br /> Він бував на житейськім важкім переході<br /> Мов "ензе" — недоторканий вірний запас.<br /> Чим віддячу, дім друзів, тобі за щедроти?<br /> Найдорожчим усім, незабутнім усім?<br /> А за те, що усіх зустрічав лиш добром ти, —<br /> Домом друзів зроблю назавжди власний дім!<br /> Я хотів би присвяту зробити до вірша<br /> Тій родині, що в мене тепер на вустах,<br /> І боюсь — запитають сердито: "Навіщо?"<br /> А впізнати себе — то впізнають і так.