Все-таки непросто<br />
зрубати<br />
високу і горду смереку.

То тільки так здається,<br />
бо легко її обняти.

То вже й тобі так здається,<br />
Але все це не так!

Обхопи<br />
високу і горду свою смереку,<br />
і якщо вже так вийшло,<br />
що вона має впасти,<br />
зроби це сам.

Нікого не підпускай до неї,<br />
бо ти все-таки знаєш,<br />
як непросто зрубати смереку,<br />
точніше, спустити її на землю,<br />
бо знає один Бог,<br />
куди полетить<br />
невміло зрізане дерево,<br />
спершу страшно потанцювавши<br />
на власному пні,<br />
на своєму корінні.

І дай Боже,<br />
щоб воно нікого не вбило.

Отож<br />
пригадай,<br />
як рубають у горах смереку,<br />
наперед вибравши місце,<br />
куди вона має впасти.

Отож<br />
для початку вибери<br />
смужку затерплої землі<br />
і з того боку<br />
зроби надріз і підрубай — на явір.

А з другого —<br />
з боку провалля,<br />
над яким вона стоїть,<br />
починай різати.

Не бійся,<br />
тільки не ріж до кінця,<br />
бо тоді не минути смертельного танцю.

Чуєш?

Трішки живого залиш<br />
і нахили її на явір.

Потихеньку нахиляй,<br />
можеш помогти собі сокирою.

Не бійся, вона впаде.<br />
Так як годиться.<br />
От і все.

Тільки прошу:

зроби це сам.