Дід Любимененепокинь
Дід Любимененепокинь
Зачучверілий. Запліснявілий.<br /> На хазяйстві одна коза,<br /> І та на нього покрикує,<br /> А худюща — сама сльоза.<br /> Тримає на збитому прикорні<br /> Дідову горду планиду,<br /> Тримає планету на прикорні,<br /> Тільки не подає виду.
Чого він по ночах нипає,<br /> Тиняється все по узліссі,<br /> Горобець у нього ночує,<br /> За всім назирає у стрісі,<br /> Собака був, розрахувався,<br /> Перейшов на тверду зарплату,<br /> Горобець-молодець доглядає<br /> І козу, і діда, і хату.
Дід дивні трави назбирує,<br /> Де правду кують зозулі,<br /> Там вони родять зозулинець,<br /> Великий такий, на півдулі.<br /> Того й наука не відає,<br /> Як зозулі зозулинець родять,<br /> По те по зозулине зіллячко<br /> Вночі молодиці приходять.
Щоб не назирила Текля,<br /> Язиката така просторіка,<br /> Беру ж таки не для кума,<br /> А для свого ж беру чоловіка.<br /> Дід корінця трохи вділить,<br /> Трохи-таки прибреше,<br /> До нього, дивись, опівночі<br /> Вже з піврайону чеше.
А вчора бачила Ганьку,<br /> Оту, що вийшла за прокурора,<br /> Їй-бо, несла цілу баньку,<br /> Казала мені, що хвора.<br /> Вона ще своєю спідницею<br /> П'ятьох пужарних накриє,<br /> А він уже, кажуть, підтоптаний,<br /> "Харковом" голову бриє.
А дід щось товче у ступці,<br /> Розводить на первакові,<br /> Можна й на чистому спирті,<br /> Де там — на буряковій.<br /> Кажуть, Онассіс дізнався був,<br /> Заслав сюди агентуру,<br /> Та дід йому, хитра бісота,<br /> Підсунув не ту мікстуру.
Чим підірвав у корені<br /> Одну стратегічну нараду.<br /> Дід вже пускає бісики,<br /> Любисточок тре на церату:<br /> — Якби Жакеліпа приїхала —<br /> Вділив би для молодиці,<br /> А тому — то дідька лисого,<br /> Не варт він моєї гузниці!
Вночі коло нашого діда<br /> Машини дирчать півроку.<br /> Напитувачі здалеку<br /> Були, кажуть, з Владивостока,<br /> Хотіли зозулинець виміняти<br /> На, як його, — на женьшеня,<br /> Та дід їм півпальця здачі —<br /> Мала, каже, у вас кишеня.
Той дід тільки зверху пліснявий<br /> А так — багатий до сказу.<br /> Не одну, кажуть, книжку має<br /> І на хату, й на ощадкасу.<br /> Не одна уже б молодиця<br /> І козу б його подоїла,<br /> Та тільки йому й горобцеві<br /> Бабота ота без діла.
Бо там, аж на тому березі,<br /> Бо там, аж на тому боці,<br /> Живе кума його Текля<br /> І діда не має ні в оці,<br /> Не те що в своєму серці,<br /> А навіть і не в печінці,<br /> Як би ото вже годилося<br /> Вічній сварливій жінці.
Вона три весілля справила —<br /> Три рази була овдовіла.<br /> У неї дітей і внуків,<br /> Що пряжі у мотовила.<br /> У кого бучні весілля,<br /> У кого тяжкі похмілля —<br /> Нічого не помагає<br /> Чортове приворот-зілля!<br /> Дід три війни з-за неї<br /> Був конюхом на батареї,<br /> Дід, було, так під'їхав,<br /> Аж трісли попруги і шлеї,<br /> Вона ж розбила макітру,<br /> І плюнула проти вітру,<br /> І, як гранату, шпурнула<br /> Його сватацьку півлітру.
Землю змагають грози.<br /> Шугають атомні птиці.<br /> До смерті уже три чисниці,<br /> А дід все грозить молодиці:<br /> — їй-богу, уже не витримаю,<br /> Підсиплю їй чемериці!<br /> За що ж це я через тебе<br /> Ні разу весь вік не женився,<br /> За що ж це я через тебе<br /> Увесь на зозулинець звівся! —
Падають в приворот-зілля<br /> Сльози тяжкі старечі,<br /> Сльозами найкраще розводити<br /> Зілля оте, до речі!