Дев'ять днів, а потому сорок,<br />
а на рік

з верхів як з небес

ізійшов божевільний отрок<br />
і крисаню

поклав

на хрест.

І ніхто з нас її не скинув.<br />
Щось гуло із надгробних трав.<br />
Хтось ледве чутно мовив: "Дитино…"<br />
І нічого більш не сказав.

Вже наш рід — як ота крисаня:<br />
з голови мутної —

на хрест,

древнім триптихом поминання,<br />
перейнявши трепет небес.