І день не день і йде не йде…
Тарас ШЕВЧЕНКО
Ну, звісно, було товариство,
круті походеньки…
Ну, звісно, отак і було:
загули – загуло.
А їхні нічки молоденькі
й чічки солоденькі –
ну, звісно, банальна буколіка,
місту – село.
Здавалось би, де ще набратися
візій і вражень?
Здавалося, голі пішли
після пізніх застоль.
Здавалось, яке кому діло
до їх заощаджень
в нагрудних кишенях
дірявих деньочкі...