Де зазирають в прірву скелі...
Де зазирають в прірву скелі...
Де зазирають в прірву скелі,<br /> Де, як поема, барвний світ,<br /> Над сном маленької оселі –<br /> Мов стрічка, синій оксамит.
І тільки гук прудкої річки<br /> Та дикий спів із верховини —<br /> То з мінарету тужно кличе<br /> Старий і сивий муедзин.
Незнало десь згорає сонце,<br /> Прозорий день вже спопелів...<br /> Зникають, ніби в ополонці,<br /> Намиста молдовських снів.