Де ж Дон Кіхот? Агов!
Пасеться Росінант на згірку.
І потопає в присмерку вітряк,
що всі зірки змолов...
Де ти, мій бідний рицарю?
Знов на душі так гірко
І серце рве дупло грудей,
мов тісняву заков.
Підвладне іншим пристрастям,
непевним пориванням,
Воно аж зупиняється
на видноті твоїх розпуть.
Чому ж воно знесиліло
в марнотах...