Данте
Данте
Генрі Лонгфелло<br /> Данте
Перекладач: Д. Павличко
Тосканцю, ходиш, наче тінь заклята,<br /> У сферах смутку з жалістю в очах.<br /> Підводиться з душі твоєї жах,<br /> Як з гробу вогняного Фаріната.
Твоя священна пісня — мов розплата.<br /> Мов смерті клич, та скільки в почуттях<br /> Твоїх скорботи, милосердя, благ,<br /> Що в млі горять, як зір сім'я крислата!
О, бачу я: стоїш біля воріт<br /> Монастиря, одягнений в порфіру,<br /> Як і довкружний, надвечірній світ.
"Що тут шукаєш, мoв нам правду щиру?!"<br /> Питає брат Іларіо. В одвіт<br /> До мурів пошепки говориш: "Миру!"