Як відомо, всі ледачі<br />
Ждуть легенької удачі<br />
(Без труда щоб їм везло!).<br />
Так і з Васею було.

Вчиться Вася в п’ятім класі.<br />
Якось друг і каже Васі:<br />
— Знаю чудо я одне.<br />
Чудо справді чарівне.

Будеш мати без мороки<br />
Ти п’ятірки за уроки,<br />
Лиш зроби, мій друже, так:<br />
Роздобудь собі п’ятак,

Приліпи його, мов латку,<br />
В черевик під ліву п’ятку,<br />
Узувайся і ходи.<br />
Піде діло — хоч куди!<br />
Це я, — каже, — перевірив. —

...Вася здуру і повірив.<br />
Ліпить Вася Боровик<br />
П’ять копійок в черевик.<br />
Взувся,<br />
Тупнув,<br />
Взявсь у боки:<br />
— Більш не вчитиму уроки:<br />
Повезе мені і так,<br />
Під п’ятою ж є п’ятак!

Вранці йшов і всю дорогу<br />
Припадав на ліву ногу.<br />
Ось і школа,<br />
Ось і клас.<br />
Арифметика якраз.

— Боровик, іди до дошки!<br />
Вася встав, пом’явся трошки,<br />
На п’ятак натис — дарма!<br />
Де ж те чудо?<br />
Щось нема.

...За годину викликають,<br />
З географії питають.<br />
Вася встав — ні в сих ні в тих,<br />
Замість чуда — в класі сміх.

Мав мороку він велику,<br />
Бо п’ятак у черевику<br />
Відіграв одну лиш роль<br />
— Надавив йому мозоль!

Закінчилися уроки —<br />
Бігли учні в різні боки.

Ну, а Вася Боровик<br />
Ледве тяг свій черевик.

Під п’ятою п’ять копійок,<br />
А у сумці — стільки ж двійок!