Чого мені далі чекати жінки і вода...
Чого мені далі чекати жінки і вода...
чого мені далі чекати жінки і вода<br /> піски і дерева в руці череватого будди<br /> і тихий коханець покірно іде по слідах<br /> цитуючи коло за колом лукаві талмуди
і день вимиває розморені шпальти млина<br /> гартоване мливо розсовує в білі тераси<br /> і глина неначе дружина покірна й сумна<br /> чужі кораблі вимальовує з іконостасу
чому я тоді забуваю як дихає сніг<br /> листи зупиняю губами не плачте не грійте<br /> полуда для мене як сад і покора як гріх<br /> і жодного замку в якім прижилося б повітря
визбирую пальці чекайте гербати з небес<br /> цвяхую полотна чи буде меж ними загата<br /> і голос неначе старий розкуйовджений пес<br /> притрушує значення спертого слова кохати
і досі історій як чорного хліба катма<br /> шалійте віками герої моїх відображень<br /> відважую зиму а знов поза нею зима<br /> вивищую жінку а слово маліє на сажень
розморене небо жирує в профурі вікна<br /> благаю губити а олово важче від роду<br /> поставлю стіну понад краєм нехай ця стіна<br /> хоча б на хвилину заступить і землю і воду