Читаючи історію
Читаючи історію
І зруйнували ґоти Рим,<br /> І молодий і хижий варвар<br /> Все, що вважалося старим,<br /> Гарячим пурпуром забарвив.
А потім сам собі воздвиг<br /> Свої столиці і каплиці —<br /> І над димком з античних книг<br /> Печеню смажив у пивниці.
Ото дитина, далебі!<br /> Таж він таке до рук отримав!<br /> Він міг привласнити собі<br /> Не тільки славу — ймення Рима!
Він махом весь його розвій<br /> Міг загребти собі в музеї<br /> І на монетах профіль свій<br /> Відбить на фоні Колізею.
Воно ж лежало — лиш бери!<br /> І хто б насміливсь насупроти?<br /> І хто б згадав, що Рим — це Рим,<br /> А не колиска древніх готів?
...........................
А мо', він слушно ухиливсь,<br /> Бо мав підозру — от в чім штука, —<br /> Що хтось його таки колись<br /> Та на гарячому застука?
Бо над суворий льодостав<br /> Віків, що й нам сяга по груди,<br /> Рим — все ж стоїть, як і стояв,<br /> А варвар — варваром і буде.