Чигрине, Чигрине...
Чигрине, Чигрине...
Чигрине, Чигрине,<br /> Все на світі гине,<br /> І святая твоя слава,<br /> Як пилина, лине<br /> За вітрами холодними,<br /> В хмарі пропадає.<br /> Над землею летять літа,<br /> Дніпро висихає,<br /> Розсипаються могили,<br /> Високі могили —<br /> Твоя слава… і про тебе,<br /> Старче малосилий,<br /> Ніхто й слова не промовить,<br /> Ніхто й не покаже,<br /> Де ти стояв? чого стояв?<br /> І на сміх не скаже!!<br /> За що ж боролись ми з ляхами?<br /> За що ж ми різались з ордами?<br /> За що скородили списами<br /> Московські ребра??.. засівали,<br /> І рудою поливали…<br /> І шаблями скородили.<br /> Що ж на ниві уродилось??!!<br /> Уродила рута… рута…<br /> Волі нашої отрута.<br /> А я, юродивий, на твоїх руїнах<br /> Марно сльози трачу; заснула Вкраїна,<br /> Бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла,<br /> В калюжі, в болоті серце прогноїла<br /> І в дупло холодне гадюк напустила,<br /> А дітям надію в степу оддала.<br /> А надію…<br /> Вітер по полю розвіяв,<br /> Хвиля морем рознесла.<br /> Нехай же вітер все розносить<br /> На неокраєнім крилі.<br /> Нехай же серце плаче, просить<br /> Святої правди на землі.<br /> Чигрине, Чигрине,<br /> Мій друже єдиний,<br /> Проспав єси степи, ліси<br /> І всю Україну.<br /> Спи ж, повитий жидовою,<br /> Поки сонце встане,<br /> Поки тії недолітки<br /> Підростуть, гетьмани.<br /> Помолившись, і я б заснув…<br /> Так думи прокляті<br /> Рвуться душу запалити,<br /> Серце розірвати.<br /> Не рвіть, думи, не паліте!<br /> Може, верну знову<br /> Мою правду безталанну,<br /> Моє тихе слово.<br /> Може, викую я з його<br /> До старого плуга<br /> Новин леміш і чересло.<br /> І в тяжкі упруги…<br /> Може, зорю переліг той,<br /> А на перелозі…<br /> Я посію мої сльози,<br /> Мої щирі сльози.<br /> Може, зійдуть і виростуть<br /> Ножі обоюдні,<br /> Розпанахають погане,<br /> Гниле серце, трудне,<br /> І вицідять сукровату,<br /> І наллють живої<br /> Козацької тії крові,<br /> Чистої, святої!!!<br /> Може… може… а меж тими<br /> Меж ножами рута<br /> І барвінок розів'ється —<br /> І слово забуте,<br /> Моє слово тихосумне,<br /> Богобоязливе,<br /> Згадається — і дівоче<br /> Серце боязливе<br /> Стрепенеться, як рибонька,<br /> І мене згадає…<br /> Слово моє, сльози мої,<br /> Раю ти мій, раю!<br /> Спи, Чигрине, нехай гинуть<br /> У ворога діти.<br /> Спи, гетьмане, поки встане<br /> Правда на сім світі.<br /> 19 февраля 1844, Москва