Мені дуже шкода, що я не можу нам сказати, як звуть цього чоловічка і де він живе, і хто його тато і мама. В сутінках я навіть не встиг як слід роздивитися його обличчя. Я тільки пам'ятаю, що ніс у нього був у ластовинні і що штанці в нього були коротенькі й трималися не на ремінці, а на таких шлейочках, які перекидаються через плечі і застібаються десь на животі. Якось улітку я зайшов у садок — я не знаю, як він зветься — на Васильєвському острові, коло білої церкви. Була у мене з собою цікава книжка, я засидівся, зачитався і не помітив, як настав вечір. Коли в очах у мене зарябіло і читати стало зовсім важко, я швидко згорнув книжку, підвівся і пішов до виходу. Сад уже спорожнів, на вулицях мигтіли вогники, і десь за деревами лунав дзвоник сторожа. Я боявся, що сад зачинять, і йшов дуже швидко. Раптом я зупинився. Мені вчулося, ніби десь збоку, за кущами, хтось плаче. Я звернув на бічну доріжку — там білів у темряві невеличкий цегляний будиночок, які бувають в усіх міських садах, якась будка чи сторожка. А біля її стіни стояв маленький хлопчик років семи-восьми і. схиливши голову, голосно й невтішно плакав. Я підійшов і озвався до нього. — Що з тобою, хлопчику? Він одразу, наче по команді, перестав плакати, підняв голову, глянув на мене і сказав: — Нічого. — Як це нічого? Тебе хто скривдив? — Ніхто. — То чого ж ти плачеш? Йому ще важко було говорити, він ще не проковтнув усі сльози, ще схлипував, гикав, шморгав носом. — Давай пішли, — сказав я йому. — Глянь, уже пізно, вже сад зачиняють... І я хотів узяти хлопчика за руку. Але хлопчик швидко відсмикнув руку і сказав: — Не можу. — Що не можеш? — Іти не можу. — Як? Чому? Що з тобою? — Нічого,—сказав хлопчик. — Ти що — хворий? — Ні,—сказав він. —Здоровий. — То чому ж ти йти не можеш? — Я вартовий, — сказав він. — Як вартовий? Який вартовий? — Та що ви — не розумієте? Ми граємося. — Та з ким же ти граєшся? Хлопчик помовчав, зітхнув і сказав: — Не знаю. Тут я, признатися, подумав, що, напевне, хлопчик все-таки хворий і що в нього з головою не все гаразд. — Послухай, — сказав я йому. —Що ти кажеш? Як же це так? Граєшся і не знаєш Із ким? — Так, сказав хлопчик. —Не знаю. Я на лаві сидів, а тут якісь великі хлопці підходять і кажуть: "Хочеш гратись у війну?" Я кажу: "Хочу". Почали гратися. Мені кажуть! "Ти сержант". Один великий хлопчик — він Тимошенком був, маршалом... Він привів мене сюди й каже: "Тут у нас пороховий склад. А ти будеш вартовим Стій тут, поки я тебе не зміню". Я кажу: "Добре". А він каже: "Дай чесне слово, що не підеш звідси". — Ну? — От я й сказав: "Чесне слово, не піду". — То й що? — Так от. Стою, стою, а вони не йдуть. — Так! — посміхнувся я. —А давно вони тебе сюди поставили? — Ще завидна. — Так де ж вони? Хлопчик знову зітхнув і сказав: — Я думаю, вони пішли. — Як пішли? — Забули. — То чого ж ти стоїш? — Я чесне слово сказав... Я вже хотів засміятися, але потім схаменувся і подумав, що це зовсім не смішно і що хлопчик каже цілком правильно. Якщо дав чесне слово, то треба стояти, що б там не трапилось — хоч лопни. А гра це чи не гра—однаково. — От так історія вийшла! — сказав я йому. — Що ж ти робитимеш? — Не знаю, — сказав хлопчик і знову заплакав. Мені дуже хотілося йому якось допомогти. Але що я міг зробити? Іти шукати цих дурних хлоп'ят, які поставили його на варту, взяли з нього чесне слово, а самі втекли додому? Та де ж їх тепер знайдеш, тих хлоп'ят? Вони вже, мабуть, повечеряли і спати лягли, і десяті сни бачать. А людина на варті стоїть. В темряві. І голодна, мабуть. — Ти, напевне, їсти хочеш? — запитав я в нього. — Так, — сказав він, — хочу. — Так от що,—сказав я, подумавши. —Ти валяй біжи додому, повечеряй, а я поки що за тебе постою тут. — Та, — сказав хлопчик, — а хіба це можна? — Чому ж не можна? — Ви ж не військовий. Я почухав потилицю і сказав: — Правильно. Нічого не вийде. Я навіть не можу зняти тебе з варти. Це може зробити тільки військовий, тільки начальник... І тут раптом у мене з'явилася щаслива думка. Я подумав, якщо звільнити хлопчика від чесного слова, зняти його з варти може тільки військовий, так у чому ж річ? Треба, значить, іти шукати військового. Я нічого не сказав хлопчикові, тільки промовив: "Почекай хвилиночку", а сам, не гаючи часу, побіг до виходу. Ворота ще не були зачинені, ще сторож ходив десь у найдальших закутках саду і додзвонював там своїм дзвоником. Я став біля воріт, чекаючи, чи не пройде мимо який-небудь лейтенант або хоча б рядовий червоноармієць. Але, як на лихо, жоден військовий не показувався на вулиці. От майнули були на тому боці вулиці якісь чорні шинелі, я зрадів, подумав, що то військові моряки, перебіг вулицю і побачив, що це не моряки, а хлоп'ята-ремісники. Пройшов високий залізничник у дуже красивій шинелі з яскравими малиновими нашивками. Але й залізничник з його чудовою шинеллю мені також тої хвилини був ні до чого. Я вже хотів ні в сих ні в тих повертатися до саду, як раптом побачив за рогом, на трамвайній зупинці захисний командирський кашкет з блакитною кавалерійською околичкою. Здається, що ніколи в житті я так не радів, як зрадів тої миті. Стрімголов я побіг до зупинки. І раптом, не встиг добігти, бачу — до зупинки підходить трамвай, і командир, молодий кавалерійський майор, разом з усією публікою збирається просунутися до вагона. Захекавшись, я підбіг до нього, схопив за руку і закричав: — Товаришу майор! Почекайте! Товаришу майор... Він оглянувся, здивовано на мене подивився і сказав: — В чому річ? — Бачите, в чому річ,—сказав я. — Тут у саду, біля будки, на варті стоїть хлопчик. Він не може піти звідти, він дав чесне слово. Він дуже маленький... Він плаче... Командир глянув на мене перелякано. Напевне, він теж подумав, що я хворий і в мене з головою не все гаразд. — До чого ж тут я?—сказав він. Трамвай його відійшов, і він дивився на мене дуже сердито. Але коли я трохи докладніше з'ясував йому, в чому річ, він не став довго думати і відразу ж сказав. — Ходімо, ходімо. Звичайно! Чом же ви мені зразу не сказали? Коли ми підійшли до саду, сторож чіпляв на ворота замок. Я попросив його кілька хвилин почекати, сказав, що в саду у мене залишився хлопчик, і ми з майором побігли в глиб саду. У темряві ми ледве відшукали білу будку. Хлопчик стояв на тому самому місці, де я його залишив, і знову, але тепер дуже тихо, плакав. Я озвався до нього. Він зрадів, навіть скрикнув з радощів, а я сказав: — Так от, я привів начальника. Побачивши командира, хлопчик якось випростався, виструнчився і став на кілька сантиметрів вищий. — Товаришу вартовий, — сказав йому командир. — Яке ви маєте звання? — Я сержант,—сказав хлопчик. — Товаришу сержант, наказую залишити довірений вам пост. Хлопчик помовчав, посопів носом і сказав: А у вас яке звання? Я не бачу... — Я майор,—сказав командир. І тоді хлопчик приклав руку до широкого козирка своєї сіренької кепки і сказав: — Єсть, товаришу майор: наказано залишити пост. І сказав він це так дзвінко і так вправно, що ми обидва не витримали й зареготалися. І хлопчик теж весело і з полегкістю засміявся. Не встигли ми втрьох вийти з саду, як за нами грюкнули ворота і сторож кілька разів повернув у замку ключ. Майор простяг хлопчикові руку: — Молодець, товаришу сержант! — сказав він.—З тебе вийде справжній воїн. До побачення! Хлопчик щось пробурмотів і сказав: — До побачення... А майор віддав нам обом честь і, побачивши, що знову підходить його трамвай, побіг до зупинки. Я теж попрощався з хлопчиком і потис йому руку. — Може, тебе провести? — спитав я в нього. — Ні, я близько живу. Я не боюсь, — сказав хлопчик. Я подивився на його маленький веснянкуватий ніс і подумав, що йому справді нема чого боятися. Хлопчик, у якого така міцна воля і таке тверде слово, не злякається темряви, не злякається хуліганів, не злякається й страшніших речей. А коли він виросте... Ще не відомо, ким він буде, коли виросте, але ким би він не був, можна поручитися, що це буде справжня людина. Я подумав так, і мені стало дуже приємно. Що я познайомився з цим хлопчиком. І я ще раз міцно і з задоволенням потис йому руку.