Олександр Прокоф'єв<br />
Перекладач: Анатолій Глущак

Чернігівське поле в Кобоні*

Знов захиталася калина<br />
понад озерцем голубим.<br />
І знов наснилась Україна<br />
в старім Приладожжі моїм.

Бори стіною круто стали,<br />
туман долину заливав...<br />
І хто це поле золотаве<br />
колись Чернігівським назвав?

Вся Північ вбрана в білий іній,<br />
мороз морям, нагонить страх,<br />
а на Десні, на придолинні,<br />
стоїть Чернігів у садах.

І тут запахла Україна, —<br />
мені ніколи не згаса<br />
така привільна, тополина,<br />
така зелена вся краса.

Жили в Кобоні люди станом,<br />
як розлучилися з Дніпром...<br />
Нащадку, я не перестану<br />
тих предків згадувать добром!

*Кобона — моє рідне село біля Ладоги,<br />
де за Петра І був виритий канал, що зберігся донині.<br />
В роки Великої Вітчизняної війни у Кобоні<br />
починалася знаменита Дорога життя,<br />
яка пов'язувала блокадний Ленінград<br />
з усією країною. (Приміт. авт.)