Час, Господи, на самоту й покору. Євген Мапанюк Я пам'ятаю Бажана старого, Він все частіше згадував про Бога І все казав, доплентуючись вгору: "Час, Господи, на самоту й покору". Я знав, чиї слова йому до вуст Був припечатав більшовик Прокруст І пильнував ту душу тяжкохвору: Час, Господи, на самоту й покору. Ніс вірші Бажанові Маланюк І Шерехові подавав до рук, Тлумачив гріх як більшовицьку тору: Час, Господи, на самоту й покору. Мені щастило знати їх обох. І той, і той казав навзаєм: Бог! Я йшов за ними, як вівця в обору! Час, Господи, на самоту й покору. Час, Господи, та тільки Ти скажи, Чому між ними виклав Ти ножі, А я по тих ножах ступати мушу, Кривавити свою прокляту душу. Час, Господи, та поможи мені Розвести ті ножі — оті вогні, А потім йти молитись до собору, Час, Господи, на самоту й покору.