Чари ночі
Чари ночі
Сміються, плачуть солов'ї<br /> І б'ють піснями в груди:<br /> "Цілуй, цілуй, цілуй її, —<br /> Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там,<br /> Чи забуття, чи зрада:<br /> Весна іде назустріч вам,<br /> Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши<br /> Свій сум, думки і горе —<br /> І струмінь власної душі<br /> Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя!<br /> Чаруйсь, хмелій, впивайся<br /> І серед мрій і забуття<br /> В розкошах закохайся.
Поглянь, уся земля тремтить<br /> В палких обіймах ночі,<br /> Лист квітці рвійно шелестить,<br /> Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді,<br /> Летять до хмар тумани...<br /> Тут ллються пахощі густі,<br /> Там гнуться верби п'яні.
Як іскра ще в тобі горить<br /> І згаснути не вспіла, —<br /> Гори! Життя — єдина мить,<br /> Для смерті ж — вічність ціла.
Чому ж стоїш без руху ти,<br /> Коли ввесь світ співає?<br /> Налагодь струни золоті:<br /> Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок<br /> З вогнем, з піснями в гості<br /> На свято радісне квіток,<br /> Кохання, снів і млості.
Загине все без вороття:<br /> Що візьме час, що люди,<br /> Погасне в серці багаття,<br /> І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі,<br /> Як Фауст, дні минулі...<br /> Та знай: над нас — боги скупі,<br /> Над нас — глухі й нечулі..."<br /> . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .<br /> . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Сміються, плачуть солов'ї<br /> І б'ють піснями в груди:<br /> "Цілуй, цілуй, цілуй її —<br /> Знов молодість не буде!"