Шаліла буря. Грім за громом<br />
У землю з луском бив з небес,<br />
І, мов відорваний з припону<br />
Якийсь казочний лютий пес<br />
Встікався, зливсь над моїм домом.

А блискавки, неначе змії<br />
Пекельні, вились по землі<br />
І витягали ясні шиї,<br />
В небеснім ковані вогні.<br />
А темрява — хай господь криє!

Здавалося, хвилина суду<br />
Прийшла і наблизився час,<br />
Коли без праці і без труду<br />
Земля і небо, світ і люди<br />
Пропадуть в безвістях нараз.

Та не пропали. Прогриміли<br />
Над світом громи. Перейшла<br />
Весняна буря. Лиш шуміли<br />
Дощу краплини й до вікна,<br />
Як мухи, билися, бриніли.<br />
-----------------------------------------<br />
Отак і молодість минеться,<br />
Як тая буря навесні.<br />
Погаснуть очі, карк зігнеться<br />
І вже не випрямиться, ні!<br />
Огонь погасне й не займеться.

І тільки в північну годину,<br />
Коли тебе покине сон,<br />
З жалем спімнеш минулу днину,<br />
І спомини у ту хвилину<br />
Роєм ударять до вікон.