"БУРЕВІСНИК" ВИХОДИТЬ У МОРЕ
Повість
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Коли закінчуєм походи –
Бронзовотілі, молоді, –
На тихі трави, чисті води
Ми повертаємось тоді.
Я — степовик. Та б'ється змалку
Морська стихія у душі.
Штормами хрещені рибалки –
Мої брати й товариші.
Блукав із ними, що й казати! –
І до пуття й не до пуття.
Уклін тобі, старенька мати, –
Моє збентежене життя!..
"Степове інтермеццо"
Ку-ку-рі-...