Білий янголе, крил немає,<br />
Тільки ніжні вузькі долоні.<br />
Та сверблять на порозі раю<br />
Темні ранки, рубці червоні.

І, тамуючи зуд у плечах,<br />
Мертво падаєш в мокре сіно.<br />
Вічна повінь. Ясна предтеча.<br />
Мати в ночвах купає сина.

І зринає зоря вогненна,<br />
Як жаринка в холоднім тілі.<br />
Накривають худі рамена<br />
Два крила неправдиво білі.