Біля могили Бернса
Біля могили Бернса
Це місто, цвинтар, сонце над горою,<br /> Хмарки, лісок, округлені горби,<br /> Незатишні, як з давньої доби<br /> Забутий сон, що повернувсь марою;<br /> Коротке літо, хворою зимою<br /> Відступлене, осяяло гроби;<br /> Прекрасні зорі — тьмяні від журби;<br /> Холодна ця краса — мов біль без гою
Для того, хто, як Мінос, хоче пити<br /> Живу красу, без мертвих барв, що їй<br /> Пиха вадлива, болісна уява<br /> Дарують. Бернсе! Скрізь для мене слава<br /> Твоя священна. Заслонись мерщій!<br /> Бо я насмілився твій край ганьбити.