Безбатченку відкрий свої обійми,<br />
Введи в свій сад, з ноги колючку вийми.

І не цілуй дітей своїх, як близько<br />
Стоїть він, голову спустивши низько.

Коли він плаче, хто його розрає?<br />
Коли він сердиться, хто потурає?

Поклич його, перехопи сльозину,<br />
Змий куряву з лиця йому, як сину.

Як палить сонце голову малому,<br />
Дай тінь йому, візьми його додому.

Я гордий був, не знався я з бідою,<br />
Коли мій батько добрий був зі мною.

Було, побачать коло мене муху —<br />
І вже з усіх боків біжать без духу.

Тепер хоч би мене взяли ординці,<br />
Я б залишився з горем наодинці.

З сирітським лихом добре я спізнався,<br />
Бо рано й сам без захисту зостався.