Під вікном шаруділи, наче суха трава, голоси старих пліткарок.
– Еттіл – боягуз! Еттіл – зрадник! Відважні сини Марса летять воювати з Землею, а Еттіл ховається в кущі!
– Базікайте собі, старі відьми! – крикнув він.
Голоси стихли, наче дзюркіт ручая в довгих каналах під марсіанським небом.
– А як ото зараз його синові! Знати, що твій батько – боягуз! – перешіптувалися зморшкуваті відьми, нахи...