Балада творчості
Балада творчості
Скульпторові Теодозії Бриж
Сприймати світ всерйоз — твоя тяжка повинність<br /> І лущити зерно з цупких його одеж,<br /> Тож знову руш в заміс, в тягучу погодинність,<br /> У святі самоти за пульсом глини стеж.
Таж з глини — вся земля, таж з глини — вся людина,<br /> Невже її, плитку, перемісити всю?<br /> Хай в корчах корчиться тверда лобата глина<br /> З усіх жарких ярів, з усіх бридких усюд.
Занурюй кулани в її ядучу душу,<br /> Їй поперек ламай, прасуй її хребта,<br /> Хай чує твій екстаз, твою захланність дужу,<br /> Твій моцартівський дим хай смалить самота.
Знай ситу міру зла й добра веселий голод,<br /> Спізнай усе, як є, і хай сопе юрма...<br /> То яс тільки глина є — ще все на світі голо,<br /> То ж тільки глина є — людини ще нема...