"Купало" сплів весні вінок<br />
З ромашок, звіробою,<br />
Пустив на зоряний ставок —<br />
За тихою водою.

"Гадай, коханая весна,<br />
Чи любить тебе літо?"<br />
Й подавсь за мріями у снах,<br />
Кудись в шумливе жито.

Шелесь русалка в осоці<br />
(В очах її агати),<br />
Пливе на дно з вінком в руці;<br />
Вінок став потопати.

І плач, і сум… і плач, і сум<br />
З очей весни туманом,<br />
А вітер хмарами косу<br />
Розпатлав над житами.

Пішла і зникла десь з плачем<br />
Акордом суму в просинь…<br />
І сльози капали дощем<br />
На скошені покоси.